Існує три категорії обгрунтування депортації за межі Турецької Республіки: громадська безпека, політична необхідність і адміністративна необхідність.

В’їзд на територію Туреччини не дозволяється для таких категорій іноземців:

1. Волоцюги та жебраки;
2. Божевільні та ті, хто мають заразні хвороби (часто це трактується як “венеричні хвороби”). Тут виняток можуть становити особи, які цілеспрямовано приїхали до Туреччини на лікування за власні або спонсорські кошти.
3. Іноземці, які обвинувачуються у скоєнні злочинів, що визнаються чинними для Туреччини двосторонніми та багатосторонніми угодами як такі, що є підставою для видачі злочинця.
4. Ті, хто вже був депортований і не отримав від МВС Туреччини дозволу на новий в’їзд.
5. Ті, хто мають на меті завдати шкоди безпеці та громадському устрою Турецької Республіки або надати допомогу іншим особам, які мають такі наміри.
6. Повії, сутенери, торговці людьми та контрабандисти.
7. Ті, хто не мають коштів на проживання в Туреччині протягом заявленого терміну та на повернення додому і не можуть довести, що вони отримають не заборонену іноземцям роботу або чиюсь спонсорську допомогу.

Підставою для депортації є також встановлення фактів порушення норм турецького законодавства, зокрема, порушення візового режиму.

Особи, які потрапили на територію Туреччини легально, але втратили паспорт, або ж ті особи, які володіють паспортом, який не діє на території Туреччини, повинні протягом 15 днів після отримання офіційного повідомлення від офіційних установ отримати паспорт, подовжити його дію або отримати документ, що тимчасово замінює паспорт. Особа, яка загубила паспорт або володіє недіючим паспортом і не бажає полишити країну, депортується на підставах адміністративної необхідності.

Особи, які не мають паспорта і якимось чином потрапили на територію Туреччини, повинні бути депортовані. Іноземці, яких було депортовано і які знову потрапили на територію Туреччини без відповідного дозволу, можуть бути покарані тюремним ув’язненням строком від 1 до 6 місяців та штрафом у великому розмірі. Після покарання цих осіб знову депортують.

Всі витрати у випадку депортації беруть на себе особи, які депортуються. Якщо ж вони не в змозі оплатити дорогу, то витрати бере на себе держава, яка здійснює депортацію.

Для осіб, які проживають у країні більше двох років, існує можливість у судовому порядку оскаржити рішення про депортацію.

Компетентним органом в питаннях, які пов’язані із депортацією, є Міністерство внутрішніх справ. Депортовані з території Туреччини особи для повернення повинні взяти дозвіл Міністерства внутрішніх справ. Особи без такого дозволу не мають права на в’їзд. Для отримання такого дозволу необхідно звертатися до Посольства Туреччини у країні, де проживає особа, яку було депортовано.

Особи, яких було засуджено на території Туреччини і яких було депортовано після відбуття покарання, не мають права на в’їзд до Туреччини. Тільки за спеціальним дозволом Міністерства внутрішніх справ вони можуть отримати право на транзитний проїзд.